ЛЕГЕНДИ З ПОВIСТI МИНУЛИХ ЛIТ



Категории Va ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал * * * Пiсля потопу, отже, три сини Ноєвi роздiлили Землю Сим, Хам i Яфет . I дiстався схiд Симовi: Персiда, Бактрiя i аж до Iндiï в довготу, а в широту ж до [города] Рiнокорури, як ото сказати, вiд сходу i аж до пiвдня, i Сiрiя, i Мiдiя, i вфрат-рiка, i Вавiлонiя, [i] Кордуена, i Ассiрiя, ; Месопотамiя, Аравiя Старiша, Елимаiс, Iндiя, Аравiя Сильна, Колiя, Коммагина, Фiнiкiя вся. Хамовi ж дiсталась пiвденна частина: гипет, Ефiопiя, прилегла до Iндiï, i друга Ефiопiя, з якоï витiкає рiка ефiопська Червона, та, що плине на схiд, [город] Фiви, Лiвiя, прилегла аж до Кiрiнiï, Мармарiя, Сiрт, Лiвiя друга, Нумiдiя, Масурiя, Маврiтанiя, котра є навпроти [города] Гадiра. А [з краïв], що є на схiд, вiн узяв Кiлiкiю, Памфiлiю, Пiсiдiю, Мiсiю, Лiкаонiю, Фрiгiю, Кавалiю, Лiкiю, Карiю, Лiдiю, Мiсiю другу, Троаду, Еолiду, Вiфiнiю, Стару Фрiгiю. I острови також вiн узяв: Сардiнiю, Крiт, Кiпр, i рiку Гiону, яку називають Нiлом. Яфетовi ж дiсталась пiвнiчна сторона i захiдна: Мiдiя, Албанiя, Арменiя Мала i Велика, Каппадокiя, Пафлагонiя, Галатiя, Колхiда, Боспорiй, Меотiя, [город] Дервiя, Сарматiя, Таврiанiя, Скiфiя, Фракiя, Македонiя, Далматiя, Молоссiя, Фессалiя, Локрiя, Пеленiя, котра й Пелопоннесом зветься, Аркадiя, Iпiротiя, Iллiрiя, Слов'яни, Лiхнiтiя, Адрiакiя, Адрiатичне море. Узяв же вiн i острови: Британiю, Сi|цiлiю, Евбею, Родос, Хiос, Лесбос, Кiферу, Закiнф, Кефаллiнiю, Iтаку, Керкiру i частину азiйськоï сторони, яку називають Iонiєю, i рiку Тiгр, що тече межи Мiдiєю i Вавiлонiєю. [Узяв вiн також краï] до Понтiйського моря на пiвнiчних сторонах: Дунай, Днiстер i Кавкасiйськi гори, себто Угорськi, а звiдти, отже, й до самого Днiпра. [Дiсталися йому] й iншi рiки: Десна, Прип'ять, Двiна, Волхов. Волга, що йде на схiд у частину Симову. В Яфетовiй же частинi сидить русь, чудь i всякi народи: меря, мурома, весь, мордва, заволоцька чудь, перм, печера, ям, угра, литва. зимигола, корсь, летьгола , лiб. Ляхи ж, i прусси, i чудь сидять поблизу моря Варязького. По сьому ж морю сидять варяги: сюди, на схiд, до надiлу Симового; по тому ж морю сидять вони на захiд до землi Англiйськоï i до Волоськоï. Яфетове бо колiно й це: варяги, свеï, нормани, готи, русь, англи, галичани, волохи, римляни. нiмцi, корляги, венедицi, фряги та iншi. Вони сидять [однi коло одних] од заходу до пiвдня i сусiдять з племенем Хамовим. Сим же, Хам та Яфет, роздiливши землю i метавши жереб, [поклали] не переступати анiкому в братнiй удiл, i жили кожен у своïй частинi. I був [тодi] один народ. А коли намножилося людей на Землi, то намислили вони у днi Iоктана й Фалека спорудити башту до неба. I, зiбравшись на мiстинi поля Сенаар зводити башту до небес i город навколо неï Вавiлон, будували вони башту сорок лiт. I не була вона завершена, бо зiйшов господь бог глянути на город i на башту i сказав господь: Се народ один i мова одна. I змiшав бог народи i роздiлив на сiмдесят i на двi мови, i розсiяв [ïх] по всiй Землi. По змiшаннi ж народiв бог вiтром великим розвалив башту, однак є останок ïï межи | Ассiрiєю i Вавiлоном; i є вiн у висоту [?]. а в ширину 5433 лiктi. Багато лiт держиться останок той. Пiсля того ж, як було розвалено башту i роздiлено народи, взяли сини Симовi схiднi краï, а Хамовi сини пiвденнi краï; Яфетовi ж сини захiд узяли i пiвнiчнi краï. Вiд цих ото сiмдесяти i две народiв, од племенi таки Яфетового, постав народ слов'янський так званi норики, якi є слов'янами. По довгих же часах сiли слов'яни по Дунаєвi, де єсть нинi угорська земля i Болгарська. Од тих слов'ян розiйшлися вони по Землi прозвалися iменами своïми, [од того], де сiли, на котрому мiсцi. Тi, що, прийшовши, сiли по рiцi на ймення Морава, i прозвалис моравами, а другi чехами назвалися. А се тi самi слов'яни: бiлi хорвати, серби i хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, i осiли мiж них, i чинили ïм насильство, то слов'яни тi, прийшовши, сiли на Вiслi i прозвалися ляхами. А вiд тих ляхiв [пiшли однi, що] прозвалися полянами, другi ляхи [прозвалися лютичами, iншi мазовшанами, ще iншi поморянами. Так само й тi ж слов'яни, прийшовши, сiли по Днiпру i назвалися полянами, а iншi деревлянами, бо осiли в лiсах; а другi сiли межи Прип'яттю i Двiною i назвалися дреговичами; а iншi сiли на Двiнi i назвалися полочанами од рiчки, яка впадає в Двiну i має назву Полота; од сеï [рiчки] вони прозвалися полочанами. Слов'яни ж, [що] сiли довкола озера Iльменя, прозвалися своïм iменем [словенами]; i зробили вони город, i назвали його Новгородом. А другi ж сiли на Деснi, i по Сейму, i по Сулi i назвалися сiверянами. I так розiйшовся слов'янський народ, а вiд його [iменi] й дiста-логiчного зв'язку з першою i перенесе- ли [свою] назву слов'янськi письмена . Коли ж поляни жили особно по горах сих [Киïвських], то була тут путь iз Варягiв у Греки, а iз Грекiв [у Варяги]: по Днiпру, а у верхiв'ï Днiпра волок до [рiки] Ловотi, а по Ловотi [можна] увiйти в Iльмень, озеро велике. Iз цього ж озера витiкає Волхов i впадає в озеро велике Нево, а устя того озера входить у море Варязьке. I по тому морю [можна] дiйти до самого Риму, а од Риму прийти по тому ж морю до Цесарограда, а вiд Цесарограда прийти в Понт- море, у яке впадає Днiпро-рiка. Днiпро ж витiкає з Оковського лiсу i плине на пiвдень, а Двiна iз того самого лiсу вибiгає i йде на пiвнiч, i входить у море Варязьке. Iз того ж лiсу витiкає Волга на схiд i вливається сiмдесятьма гирлами в море Хвалiйське. Тому-то iз Русi можна йти по Волзi в Болгари i в Хвалiси, i на схiд дiйти в удiл Симiв, а по Двiнi у Варяги, а з Варягiв i до Риму, од Риму ж i до племенi Хамового. А Днiпро впадає в Понтiйське море трьома гирлами; море це зовуть Руським. Побiля нього ж учив святий апостол Андрiй, брат Петрiв. * * * Як ото говорили, коли Андрiй учив у Синопi i прийшов у [город] Корсунь, вiн довiдався, що од Корсуня близько устя Днiпрове. I захотiв вiн пiти в Рим, i прибув в устя Днiпрове, i звiдти рушив по Днiпру вгору, i за приреченням божим прийшов i став пiд горами на березi. А на другий день, уставши, сказав вiн ученикам своïм, якi були з ним: Бачите ви гори сi? Так от, на сих горах возсiяє благодать божа, i буде город великий, i церков багато воздвигне бог. I зiйшов вiн на гори сi, i благословив ïх, i поставив хреста. I, поклонившись богу, вiн спустився з гори сеï, де опiсля постав Киïв, i рушив по Днiпру вгору. I прибув вiн до словен, де ото нинi Новгород, i, побачивши людей, тут сущих, який ïхнiй обичай, i як вони миються i хвощуться, здивувався ïм. I пiшов вiн у Варяги, i прибув у Рим, [i] повiдав, скiльки навчив i скiльки бачив, i розказав ïм: Дивне бачив я в землi Словенськiй. Коли йшов я сюди, бачив банi дерев'янi. I розпалять вони ïх вельми, i роздягнуться, i стануть нагими, i обiллються мителем, i вiзьмуть вiники, i почнуть хвостатись, i [до] того себе доб'ють, що вилiзуть ледве живi. А обiллються водою студеною i тодi оживуть. I так творять вони повсякдень. Нiхто ж ïх не мучить, а самi вони се' мучать, i творять не миття собi, а мучення. I, це чувши, [римлянi] дивувалися. Андрiй же, побувши в Римi, прийшов у Синоп . * * * Коли ж поляни жили особно i володiли родами своïми, бо й до сих братiв iснували поляни i жили кожен iз родом своïм своïх мiсцях, володiючи кожен родом своïм, то було [мiж них] три брати: одному iм'я Кий, а другому Щек, а третьому Хорив i сестра ïх Либiдь. I сидiв Кий на горi, де нинi узвiз Борич а Щек сидiв на горi, яка нинi зветься Щековицею, а Хорив на третiй горi, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [i] на честь брата ïх найстаршого назвали його Києвом, I був довкола города лiс i бiр великий, i ловили вони [тут] звiрину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими i називалися полянами. Од них ото є поляни в Києвi й до сьогоднi. Iншi ж, не знаючи, говорили, нiби Кий був перевiзником, бо тодi коло Києва перевiз був з тоï сторони Днiпра. Тому [й] казали: На перевiз на Киïв. Коли б Кий був перевiзником, то не ходив би вiн доЦесарограда. А сей | Кий княжив у роду своєму i ходив до цесаря. Не знаємо, [щоправда, до якого] , а тiльки про те вiдаєм що велику честь, як ото розказують, прийняв вiн од [того] цесаря,-котрого я не знаю, [як не знаю] i при котрiм вiн цесарi приходив [туди]. А коли вiн вертався назад, [то] прийшов до Дунаю i вподобав мiсце, i поставив городок невеликий, i хотiв [тут] сiсти з родом своïм. Та не дали йому тi, що жили поблизу. Так що й донинi називають дунайцi городище те Києвець. Кий же повернувся у свiй город Киïв. Тут вiн i скончав живоття своє. I два брати його, Щек i Хорив i сестра ïх Либiдь тут скончалися. * * * Вигнали [чудь, словени, кривичi i весь] варягiв за море, i не дали ïм данини, i стали самi в себе володiти. I не було в них правди, i встав рiд на рiд, i були усобицi в них, i воювати вони мiж собою почали. I сказали вони: Пошукаємо самi собi князя, який би володiв нами i рядив за угодою, по праву. Пiшли вони за море до варягiв, до русi. Бо так звали тих варягiв русь, як ото однi звуться свеями, а другi норманами, англа-ми, iншi готами, отак i цi. Сказали русi чудь, словени, кривич i весь: Земля наша велика i щедра , а порядку в нiй нема. Iдiть-но княжити i володiти нами. I вибралося троє братiв iз родами своïми, i з собою всю узяли русь. I прийшли вони спершу до словен, i поставили город Ладогу. I сiв у Ладозi найстарший [брат] Рюрик, а другий, Синеус, на Бiлiм озерi, а третiй, Трувор, в [городi] Iзборську. I од тих варягiв дiстала [свою] назву Руська земля . А по двох лiтах помер Синеус i брат його Трувор, i взяв Рюрик волость усю один. I, прийшовши до [озера] Iльменя, поставив вiн город над Волховом, i назвали його Новгородом. I сiв вiн тут, князюючи i роздаючи мужам своïм волостi, [звелiвши ïм] городи ставити: тому Полоцьк, тому Ростов, другому Бiлоозеро. А варяги по тих городах є приходнi. Першi насельники в Новгородi словени, а в Полоцьку кривичi, в Ростовi меря, у Бiлоозерi весь, в Муромi мурома. I тими всiма володiв Рюрик. I було в нього два мужi, Аскольд i Дiр, не його племенi, а бояри. I вiдпросилися вони [в Рюрика пiти] до Цесарограда з родом своïм, i рушили обидва по Днiпру. Iдучи мимо, узрiли вони на горi городок i запитали, кажучи: Чий се город? А вони, [тамтешнi жителi], сказали: Було троє братiв, Кий, Щек [i] Хорив, якi зробили город сей i згинули. А ми сидимо в городi ïхньому i платимо данину хозарам. Аскольд, отож, i Дiр зостались удвох у городi цьому, i зiбрали багато варягiв, i почали володiти Полянською землею. А Рюрик княжив у Новгородi. * * * I приспiла осiнь, i спом'янув Олег коня свого, якого поставив був годувати, [зарiкшись] не сiдати на нього. Бо колись запитував вiн був волхвiв i вiщунiв: Од чого менi прийдеться померти? I сказав йому один вi|щун: Княже! Кiнь, що його ти любиш i ïздиш на нiм, од нього тобi померти. Олег же, взявши це собi на ум, сказав: Нiколи тодi [не] сяду на коня [сього], анi гляну бiльше на нього. I повелiв вiн годувати його, але не водити його до нього. I, проживши декiлька лiт, вiн не займав його, поки й на Грекiв пiшов. А коли вернувся вiн до Києва i минуло чотири роки, на п'ятий рiк спом'янув вiн коня свого, що од нього, як прорекли були волхви, [прийдеться] померти Олеговi. I призвав вiн старшого над конюхами, запитуючи: Де є кiнь мiй, що його я поставив був годувати i берегти його? А вiн сказав: Умер. Олег тодi посмiявся i вкорив вiщуна, кажучи: Неправдиво то говорять волхви, i все те лжа єсть: кiнь умер, а я живий. I повелiв вiн осiдлати коня: Дай-но погляну я на костi його. I приïхав вiн на мiсце, де ото лежали його костi голi i череп голий, i злiз вiн з коня, [i] посмiявся, мовлячи: Чи од сього черепа смерть менi прийняти? I наступив вiн ногою на череп, i, виповзши [звiдти], змiя вжалила його в ногу. I з того розболiвшись, вiн помер. I плакали по ньому всi люди плачем великим, i понесли його, i погребли його на горi, що зветься Щековицею. сть же могила його й до сьогоднi, називається могила та Олеговою. А було всiх лiт його княжiння тридцять i три . * * * Сказала дружина Iгоревi: Отроки Свенельдовi вирядилися оружжям i одежею , а ми голi. Пiдино, княже, з нами по данину, хай i ти добудеш, i ми. I послухав ïх Iгор, пiшов у Деревляни по данину. I добув вiн [собi ще] до попередньоï данини, i чинив ïм насильство вiн i мужi його. А взявши данину, вiн пiшов у свiй город [Киïв]. Та коли вiн повертався назад, вiн роздумав [i] сказав дружинi своïй: Iдiте ви з даниною додому, а я вернусь i походжу iще. I вiдпустив вiн дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи бiльше майна. Коли ж почули древляни, що вiн знов iде, порадилися древляни з князем своïм Малом i сказали: Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по однiй все стадо, якщо не уб'ють його. Так i сей: якщо не вб'ємо його, то вiн усiх нас погубить. I послали вони до нього [мужiв своïх], кажучи: Чого ти йдеш знову? Ти забрав єси всю данину. I не послухав ïх Iгор, i древляни, вийшовши насупроти з города Iскоростеня, вбили Iгоря i дружину його, бо ïх було мало. I похований був Iгор, i єсть могила його коло Iскоростеня-города в Деревлянах i до сьогоднi. Ольга ж перебувала в Києвi з сином своïм, малим Святославом, i кормилець його [тут] був Асмуд, i воєвода [тут] був Свенельд, той самий отець Мстишин . I сказали деревляни: Осе князя руського ми вбили. Вiзьмемо жону його Ольгу за князя свого Мала i Святослава [вiзьмемо] i зробимо йому, як ото схочем. I послали деревляни лiпших мужiв своïх, числом двадцять, у човнi до Ольги, i пристали вони пiд Бори-чевим [узвозом] у човнi, бо тодi вода | текла бiля Гори киïвськоï, i на Подоллi не сидiли люди, а на Горi. Город же Киïв був [тут], де є нинi двiр Гордятин i Никифорiв, i двiр княжий був у городi, де є нинi двiр Воротиславiв i Чюдинiв, а перевiсище було поза городом; поза городом був i двiр теремний другий, де є двiр доместикiв , за святою Богородицею над горою, саме тут був терем кам'яний . I розповiли Ользi, що деревляни прийшли, i позвала [ïх] Ольга до себе, i мовила ïм: Добрi гостi прийшли. I сказали древляни Прийшли, княгине. I мовила ïм Ольга: Говорiть-но, заради чого ви прийшли сюди? I сказали деревляни: Послала нас Деревлянська земля, кажучи так: Мужа твойого ми вбили, бо був муж твiй як той вовк, що обкрадав i грабував. А нашi князi добрi є, бо пильно вони подбали про Деревлянську землю. Iди-но за нашого князя Мала, бо iм'я йому було Мал, князю деревлянському. Мовила тодi ïм Ольга: Люба менi є рiч ваша. Мужа свойого менi вже не в скресити, а вас хочу я завтра вшанувати перед людьми своïми. То нинi iдiте в човен свiй i ляжте в човнi, величаючись. Завтра я пошлю по вас, а ви скажiте: Не поïдемо ми нi на конях, нi пiшки [не] пiдемо, а понесiте нас у човнi. I вознесуть вас у човнi. I вiдпустила вона ïх у човен. Ольга тим часом звелiла викопати яму велику й глибоку на дворi теремному, поза городом. I назавтра Ольга, сидячи в теремi, послала по гостей. I прийшли до них [кияни], кажучи: Зове вас Ольга на честь велику. Вони ж сказали: Не поïдемо ми нi на конях, нi на возах, нi пiшки [не] пiдемо, а понесiте нас у човнi. I сказали кияни: Прийдеться нам [нести]. Князь наш убитий, а княгиня наша хоче | [йти] за вашого князя. I понесли ïх у човнi. Вони ж сидiли, взявшись у боки, величаючись i вигорджуючись, у великих застiбках. I принесли ïх на двiр до Ольги, i, нiсши ïх, [так] i вкинули з човном у яму. I, приникнувши [до ями], Ольга мовила ïм: Чи добра вам честь? Вони ж сказали: Гiрша нам смерть, нiж Iгоревi. I повелiла вона засипати ïх живими, i засипали ïх. I пославши Ольга [послiв] до деревлян, сказала: Якщо ж ви мене щиро просите, то пришлiте до мене знатних мужiв, хай у великiй честi пiду я за вашого князя. А то не пустять мене люди киïвськi. Це почувши, древляни вибрали лiпших мужiв, якi держать Деревлянську землю, i послали по неï. Коли ж деревляни прийшли, звелiла Ольга приготувати мийню, кажучи [ïм] так: Помившись, прийдiте до мене. Вони, [слуги], тодi розпалили мийню, i ввiйшли древляни [туди], i стали митися. I заперли мийню за ними, i повелiла [Ольга] запалити ïï од дверей, i тут згорiли вони всi. I послала вона [послiв] до деревлян, кажучи так: Се вже йду я до вас. Тож зготуйте медiв много коло города, де ото вбили ви мужа мойого. Хай поплачу я над гробом його i вчиню тризну мужевi моєму. Вони ж, почувши [це], звезли медiв вельми багато. А Ольга, взявши трохи дружини i йдучи без нiчого, прийшла до гробу його i плакала по мужевi своєму. I повелiла вона людям своïм насипати могилу велику, а як вони насипали, звелiла тризну чинити. Пiсля цього сiли деревляни пити, i звелiла Ольга отрокам своïм прислужувати перед ними. I сказали деревляни Ользi: Де є друзi нашi, що ïх ми послали по тебе? А вона вiдповiла: Iдуть вслiд за мною з дружиною мужа мойого. I як упились деревляни, звелiла вона отрокам своïм пити за них, а | сама вiдiйшла звiдти i потiм наказала отрокам сiкти ïх. I посiкли ïх п'ять тисяч. А Ольга вернулася до Києва i спорядила воïв на рештки ïх. Початок княжiння Святославового У РIК 6454946. Ольга з сином Святославом зiбрала воïв багатьох i хоробрих, i пiшла на Деревлянську землю. I вийшли древляни насупротив. I коли зiйшлися обидва вiйська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетiв мiж ушима коня i вдарив пiд ноги коневi, бо був [Святослав] зовсiм малим. I сказав [воєвода] Свенельд i [кормилець] Асмуд: Князь уже почав. Ударимо, дружино, вслiд за князем. I перемогли вони деревлян. Деревляни ж побiгли й заперлися в городах своïх. А Ольга кинулася з сином своïм на Iскоростень-город, бо тi [городяни] вбили були мужа ïï, i стала довкола города з сином своïм. А деревляни заперлися в городi i крiпко боролися з городських стiн, бо знали вони, що самi вбили князя i на що [довелося б ïм] здатись. I стояла Ольга лiто цiле, i не могла вона взяти города. I намислила вона так: послала [послiв] до города, кажучи: Чого ви хоч досидiтись? Адже всi вашi городи здались менi, i згодились на данину, i обробляють ниви своï i землю свою. А ви хочете з голоду померти, не згоджуючись на данину? Деревляни ж [ïй] сказали: Ми радi б згодитись на данину, але ти будеш мстити за мужа свойого. I сказала ïм Ольга, мовляв: Я вже одомстила за мужа свойого, коли прийшли ви до Києва, i вдруге, i втретє тодi, коли чинила тризну мужевi моєму. Тому я вже не буду помсту чинити, а хочу взяти потрохи данини i, помирившися з вами, пiду назад. Запитали тодi древляни: Чого ти хочеш од нас? | Ми радi дати i медом i хутром. Вона ж сказала ïм: Нинi у вас нема нi меду, нi хутра. Лише малого я у вас прошу: дайте менi од двора по три голуби i г три горобцi. Бо не хочу я тяжкi данини накласти на вас, як ото муж мiй, а сього прошу у вас малого. Знемоглись бо ви єсте в облозi тож дайте менi се мале. Деревляни ж радi були [цьому]. Зiбрали отож вони од двора по три голуби i по три горобцi i послали до Ольги з поклоном. Ольга тодi сказала ïм: Се вже покорились ви єсте менi й моïй дитинi Iдiть-но в город, а я завтра вiдступлю од города i пiду в город свiй Деревляни ж радi були [цьому], увiйшли в город i розповiли [пр все] людям. I обрадувалися люди в городi. Ольга тим часом, роздаючи воям кому ото по голубовi, а другим по горобцевi, звелiла [ïм] кожному голубовi й горобцевi прив'язат трут, обгортаючи [його] в маленькi платочки [i] ниткою прив'язуючи до всiх голубiв i горобцiв. I звелiла Ольга, коли смерклося, воям своïм пустити голубiв i горобцiв. Голуби ж i горобцi полетiли в гнiзда своï, тi в голубники своï, а горобцi пiд острiхи, i тодi загорялися голубники, а од них хижi i стодоли . I не було двора, де б не горiло, i не можна було гасити, бо всi двори загорiлися. I побiгли люди з города, i повелiла Ольга воям своïм хватати ïх. А як узяла вона город, то спалила його. I старiйшин же города спалила, а iнших людей тих побила, а других оддала в рабство мужам своïм, а решту ïх зоставила платити данину.
ЛЕГЕНДИ З ПОВIСТI МИНУЛИХ ЛIТ