ПереспIв Максима Рильського. Слово про IгорIв похIд (Уривок)



Категории Va ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал ...Зронив тодi великий Святослав Золоте слово, зо слiзьми змiшане: Дiтки моï, Iгорю i Всеволоде! Рано взялись ви землю Половецьку Мечами разити, А собi слави шукати. Не з честю ви ворога подолали, Не з честю пролили кров поганську. Серця вашi хоробрi З булата мiцного викутi, Буйною вiдвагою гартованi. Що ж бо зробили ви З сивиною моєю срiбною? Уже не бачу я влади сильного, На вiйська багатого Брата мого Ярослава З чернiгiвськими боярами, З могутами i з горянами, З зайдиголовами та з похожанами, Тi без щитiв, Iз ножами захалявними Криком вiйська побивають, Прадiдною славою видзвонюючи. Ви ж сказали: Самi мужаймось, Самi вiзьмем славу прийдешню, Колишньою самi подiлимось. Чи то диво, браття, Старому помолодiти? Коли сокiл перелиняє, Високо вiд птахiв ганяє, Не дає гнiздо своє скривдити. Тiльки ж лихо: не маю пiдмоги Вiд князiвства, братiв моïх кревних, Невесела година настала! Уже Римiв кричить Пiд шаблями половецькими, А Володимир поранений-порубаний, Туга i печаль сину Глiбовому! Великий князю Всеволоде! Чи не прилинув би ти здалека Отчий золотий престол покрiпить? Твоï-бо воïни можуть Волгу веснами розплескати, А Дон шоломами вилити, Коли б ти був, Продавалась би невiльниця по ногатi, А невiльник по рiзанi. Ти-бо можеш на суходолi Живими стрiляти самострiлами Завзятими синами Глiбовими! Ти, буй-Рюриче, i ти, Давиде! Чи не вашi воïни Золотими шоломами У кровi ворожiй плавали? Чи не ваша хоробра дружина Рикає, мов тi тури, Раненi шаблями гартованими В полi незнаному? А вступiть же, Панове-браття, В золотеє стремено За кривду сьогочасну, За землю Руську, За рани Iгоревi, Хороброго Святославовича! Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти На своïм золотокованiм престолi, Пiдперши гори угорськi Своïми залiзними вiйськами, Заступивши королевi дорогу, Зачинивши ворота на Дунаï, Через хмари камiння кидаючи, Суд по Дунай рядячи. Грози твоï по землях течуть. Одчиняєш ти браму Києву, Стрiляєш iз отчого столу золотого На султанiв у далеких землях. Стрiляй, господарю, Кончака, Раба поганого, За землю Руську, За рани Iгоревi, Хороброго Святославовича! А ти, буй-Романе, i ти, Мстиславе! Мисль одважна Покликає ваш розум на дiло. Високо плаваєш ти, Романе, В подвигах ратних, Як той сокiл на вiтрi ширяючи, Птицю долаючи одвагою. Маєте ви залiзнi нагрудники Пiд шоломами латинськими. Та й не одна краïна гуннська, Литва ще й ятвiги, Деремела й половцi Списи своï покидали, А голови преклонили Пiд тими мечами булатними! Та вже князю тому Iгоревi Свiт-сонце примеркло, А дерево не на добро Листя своє зронило, Понад Россю та й понад Сулою Городи подiлено! Уже Iгоревого вiйська славного Не воскресити! Дон тебе, князю, кличе, Князiв на подолання ззиває. Хоробрi князi Ольговичi Готовi до бою! Iнгвар, i Всеволод, I всi ви, три Мстиславовичi, Не лихого гнiзда кречети, Чи не в битвах, Не в звитягах славетних Здобули ви собi володiння? Де ж вашi золотi шоломи, Щити добрi i списи ляськi? Загородiть полю ворота Гострими своïми стрiлами За землю Руську, за рани Iгоревi, Хороброго Святославовича! 11851187
ПереспIв Максима Рильського. Слово про IгорIв похIд (Уривок)